суббота, 21 ноября 2015 г.

А. Маргул – Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд»

А. Маргул – Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд»

Як близько звідси Веймар гомонів! 

А тут – навіки мовкли голоси… 

Мене проймає невимовний гнів, 

Бо й край мій зветься: Букові ліси. 

Давно було це: килим з ніжних трав, 

Ліс буковий, так пам’ятний мені… 

Хлопчиськом на поляні я лежав, 

Пливли біляві хмари в вишині. 

О лютий час, що сон дитячий стер 

І кожен спомин взяв у колію!.. 

Коли я чую слово це тепер – 

Не можу юність згадувать свою. 

Бо в спомини мої вповза кошмар, 

Який виймає серце із грудей: 

А чи оте біляве пасмо хмар 

Було не димом спалених людей? 

                              ( Переклад П. Рихла )

По имени лагеря смерти

Я и забыл: под Веймаром был он.
Лишь помню я: там жгли людей в огне.
В названии его — как будто стон
О Буковине, «буковой стране».

Исчезнувшая жизнь, забытый день —
Мой Бухенвальд, «лес буков», в голове:
Лежу мальчишкой, и лесная сень
Скрывает тучки в дальней синеве…

О века срам, что пачкает мечту!
Проклятьем память отдана врагу.
Название услышу ли, прочту —
О детстве больше думать не могу,

Ночным удушьем заползает в сон
Ужасная догадка: там, вдали
Пар облаков над полем вознесён,
Не дым ли это тех, кого сожгли?

                        (переклад А.Чорного)

Комментариев нет:

Отправить комментарий